Досвід роботи

Використання сучасних методів навчання на уроках природничих дисциплін з досвіду роботи вчителя Станіславчицької  ЗОШ І-ІІ ст. Зубенко Т.О.

Сучасні дослідження галузі освіти доводять, що традиційне навчання з найпоши-ренішими лекційними та запитальними методами не підходять більшості учнів. Учні по-різному сприймають, обробляють, відтворюють, класифікують та засто-совують знання. Кожен спосіб сприйняття знань та інформації має свої переваги та недоліки. Тому навчання має бути пристосоване до індивідуальних потреб різних учнів. Це вимагає від учителя різноманітних підходів у навчанні.

У своїй роботі  використовую елементи сучасних педагогічних технологій.

Технологія особистісно-зорієнтованого навчання: після оголошення теми уроку, залучаю дітей до визначення цілі та мети та плану уроку (7 клас, фізика. Густина речовини.

-         Діти, що ви очікуєте дізнатись сьогодні на уроці? (означення нового поняття, позначення, одиниці вимірювання, застосування)

Практикую визначення психологічного настрою на початку та вкінці уроку за допомогою сигнальних карток або смайликів.

На етапі рефлексії практикую прийом «Продовж речення».

-         Маса тіла –це…

-         Для  позначення маси тіла використовують…

-          Основна одиниця маси-…

-         Спосіб вимірювання маси-….

Технологія проблемного навчання.

Створення проблемних ситуацій за допомогою досліду. При вивченні теми «Атмосферний тиск» Фокус: дістати копійку з тарілки з водою не замочивши рук.

«Густина речовини» Дослід: В одну посудину наливаємо олію, а потім підсолену воду. Чому підсолена вода опускається на дно?

Технологія інтерактивного навчання.

Робота в групах: скласти з окремих слів визначення поняття, дібрати пару (величина-одиниця вимірювання, при вивченні електричних явищ).

Відповідно до вимог нового держстандарту намагаюсь використовувати дослід -ницькі методи навчання.

5 клас, природознавство. Дослідницький практикум «Складання переліку побутових вимірювальних приладів та здійснення вимірювань за допомогою одного з них», «Залежність швидкості випаровування рідини від температури та площі поверхні», «Обрати 4 тіла природи,що тебе оточують. До природних чи рукотворних вони належать? З’ясуй за допомогою різних джерел інформації,з яких речовин( органічних чи неорганічних) утворені обрані тіла».

При вивченні теми «Механічний тиск» практикую дослідження залежності тиску від площі поверхні (різними сторонами простого олівця доторкнутись до руки), дослідження залежності швидкості дифузії від температури.

Використовую зошит для практичних робіт Божинової Ф.Я. , в якому  запропоновані експериментальні завдання для виконання вдома.

Практикую перегляд наукових відеофільмів 9 клас «Атом. Будова атома. Атомна енергетика».

Систематизую знання учнів, заповнюючи таблицю вкінці зошита.

Назва величини

позначення

Одиниці вимірювання

Прилад для вимірювання

Використовую метод проектів, в основному  короткочасні, індивідуальні чи парні.

В 7 класі при вивченні теми «Око. Вади зору» діти створювали медичний бюлетень «Вади зору» та пам’ятки «Як зберегти зір».

У 8 класі при вивченні теми «Звукові та ультразвукові коливання»  створювали памятку «Гігієна слуху».

У 9 класі при вивченні теми «Електричні явища» практикую створення довідника формул.

Використовую при вивченні нового матеріалу презентації.

Практикую приготування повідомлень учнями у вигляді презентацій або з кольоровими ілюстраціями.

Використовую метод «Асоціації на дошці» - залучає власний досвід учнів, має високий ступінь зацікавленості, проводиться фронтально.

«Інноваційні технології в роботі з обдарованими дітьми. Обмін досвідом.»

                                                                        Зубенко Т.О.

1.     Технологія навчання як дослідження.

2.     Розвиває такі складові предметної компетентності:

експериментальна  компетентність     передбачає оволодіння учнями умінням планувати та проводити експериментальні дослідження, користуватися фізичними приладами. Основним  результатом  набуття  учнями  експериментальної компетентності є їх готовність до складання плану проведення фізичного експерименту та його виконання, використання фізичного обладнання та вимірювальних засобів з метою визначення фізичних величин, виконання лабораторних робіт за алгоритмом, а також за умов його відсутності;

дослідницька  компетентність  пов’язана  з  оволодінням учнями основними методами наукового дослідження, готовністю до виконання завдань дослідницького характеру, розробляти та захищати дослідницькі проекти. Серед  основних  видів  діяльності  виділено:  постановка  фізичних проблем на основі аналізу суспільно та індивідуально значущих завдань; висування гіпотези дослідження, складання

плану роботи над дослідженням, його виконання та аналіз отриманих результатів, формулювання висновків;

3.     Теоретичний опис технології

Єдиним джерелом достовірних знань є досвід. Формування досвіду людини зобов’язане  дослідницькому ставленню її до облаштованості свого існування, до вдосконалювання трудової діяльності і багатства спілкування. Дослідницька практика людини в набутті знань і досвіду формувала її пізнавальні здібності, розумові сили й творчі вміння.

       Дослідницька технологія потребує використання відповідних дидактичних засобів непрямого і перспективного керування роботою школярів, що забезпечували б  напрямок їхньої діяльності на пошук пояснень і доказів закономірних зв’язків  і відношень, фактів і процесів, що їх можна експериментально спостерігати або теоретично аналізувати. Домінуючим при цьому  повинно бути самостійне використання учнями наукових методів пізнання, що забезпечували б формування їхніх знань у єдності з дослідницькими здібностями.

      Використання у навчанні дослідницьких прийомів та методів сприяє глибокому засвоєнню учнями знань, формуванню у них умінь і навичок, вихованню інтересу до пізнавальної, творчої діяльності.

Дослідницький метод у навчанні - метод залучення учнів до самостійних пошуків, на основі яких вони встановлюють зв'язки між предметами, явищами і процесами об'єктивної дійсності, роблять висновки, пізнають закономірності.

Сутність цієї технології полягає у забезпеченні освітньої підготовки учнів у процесі систематичних (за періодами навчання і навчальними предметами) навчальних досліджень. Метою застосування дослідницьких технологій в навчанні є набуття учнями досвіду дослідницької роботи в пізнавальній діяльності, об'єднання розвитку їх інтелектуальних здібностей, дослідницьких умінь і творчого потенціалу, формування на цій основі активної, компетентної, творчої особистості.

 Завдання:

-        використати дослідницькі методи у навчанні учнями предметів шкільної програми;

-        застосувати дослідження під час ознайомлення школярів з

    окремими явищами, процесами, фактами;

-        допомогти учням у засвоєнні комплексу дослідницьких заходів, формувати їхні дослідницькі уміння та навички;

-        прищеплювати учням інтерес до навчальних і наукових досліджень;

-        формувати у школярів розуміння того, що їхнє навчання наближається до наукового пізнання;

-        розвивати дослідницьку складову у світогляді учнів;

-        збагачувати творчі спроможності учнів на основі формування їхнього дослідницького досвіду;

-        освоєння вчителем дослідницького підходу до розкриття змісту шкільної програми з навчального предмета, до розподілу часу на вивчення окремих тем і розділів програмного матеріалу, до встановлення між предметних зв’язків, до вибору доцільної методики організації дослідницько-пізнавальної діяльності учнів.

Елементи технології навчання як дослідження дають змогу учням долучатись до творчої діяльності, ставитись до неї з великою зацікавленістю і  можуть бути присутні на різних етапах уроку та у позаурочний час.

4.Практичне впровадження технології.

А) Розглядаючи тему «Тиск»  і ознайомивши учнів з формулою для визначення тиску: , та вказавши, що силу з якою діє брусок на поверхню столу можна визначити за формулою: , доцільно запропонувати учням дослідити, в якому випадку підручник, що знаходиться на парті може створити найбільший тиск на її поверхню.

Відповідь обґрунтувати.

Б) А під час вивчення теми « Умови плавання тіл»  рекомендувати учням дослідити, за якої умови тіло буде плавати, а за якої тонути, обґрунтувати теоретично, а потім перевірити за допомогою досліду та заповнити таблицю.

Порівняння густин	Дія тіла

В) Підчас вивчення теми «Тиск газів», пропоную дітям виконати домашній експеримент:

Надуту повітряну кульку перев’язати тісно ниткою і на деякий час помістити в холодильник, потім витягнути і спостерігати за ниткою (нитка вільно сповзе з кульки).

Г) При вивчені теми «Електрика» пропоную виготовити батарейку з лимона, мідного та цинкового цвяха і ізольованих проводів.

Д) Щоб спонукати учнів до дослідницько-творчої діяльності пропоную виготовити різні фізичні прилади: мензурку ( з пластикового стаканчика), лінійки з різними шкалами(з цупкого картону),  важіль, динамометр.

Також пропоную вдома виконати експериментальні завдання, користуючись виготовленими приладами (виміряти місткість пластикової кришечки тощо).

Е) З метою зацікавлення учнів молодших класів фізикою практикую захід «Фізичні фокуси» ( проколювання повітряної кульки, доставання монети не замочивши рук,  тримання води папером в переверненому стаканчику, тощо)

4.     Застосування елементів дослідження на  уроках фізики сприяє систематизації знань, свідомому засвоєнню матеріалу, дає можливість розвивати творчі здібності учнів, інтерес до предмета.

Використання елементів технології навчання як дослідження стимулює самостійний пошук інформації ( самостійна робота з матеріалом підручника, ознайомлення з позапрограмним матеріалом тощо), розвиток експериментальних умінь та логічного мислення, здійснення дослідницької роботи.

Впровадження ігрової технологія навчання на уроках математики

з досвіду роботи вчителя  Зубенко Т.О.

1.     Ігрова технологія навчання.

2.     Розвиває вміння розв’язувати типові вправи, мислення.

3.     Гра – це іскорка, що запалює вогник

         допитливості й любові до знань.

                               В. Сухомлинський.

Гра поряд із працею й навчанням - один з основних видів діяльності людини. У широкому сенсі гра трактується як будь-яка діяльність, що приносить задоволення. Гра може значно підвищити ефективність навчання.

Ігрова форма занять створюється на уроках за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які виступають як засіб спонукання, стимулювання учнів до навчальної діяльності.

Більшості ігор властиві чотири головні риси (за С. А. Шмакову):

• вільна розвиваюча діяльність, що вживаються лише за бажанням дитини, заради задоволення від самого процесу діяльності, а не тільки від його результату;

• творчий, дуже активний характер цієї діяльності;

• емоційна піднесеність діяльності, суперництво, змагальність тощо;

• наявність прямих або непрямих правил, що відбивають зміст гри, логічну та тимчасову послідовність її розвитку.

Етапи проведення гри

•        підготовчий (формулюється мета гри, відбирається навчальний зміст, розробляється сценарій, готується обладнання, розподіляються ролі, проводиться інструктування тощо);

•        безпосереднє проведення гри;

•        узагальнення, аналіз результатів.

Навчальні ігри мають певні істотні характеристики та сталу структуру.

До основних взаємопов’язаних компонентів гри належать (за В. Коваленком, П. Підкасистим):

•        ігрова задумка;

•        правила;

•        ігрові дії;

•        дидактичні завдання (пізнавальний зміст);

•        обладнання;

•        результат гри.

Ігрові технології навчання відрізняються від інших технологій тим, що гра:

•        добре відома, звична й улюблена форма діяльності для людини будь-якого віку;

•        ефективний засіб активізації. У грі легше долаються труднощі, перешкоди, психологічні бар’єри;

•        мотиваційна за своєю природою (по відношенню до пізнавальної діяльності вона вимагає від учнів ініціативності, творчого підходу, уяви, цілеспрямованості);

•        дозволяє вирішувати питання передачі знань, умінь, навичок;

•        багатофункціональна, її вплив на учня неможливо обмежити одним аспектом;

•        переважно колективна, групова форма роботи, в основі якої знаходиться змагання. В якості суперника може бути як сам учень (переконання себе, покращення свого результату), так і інший;

•        має кінцевий результат. У грі учасник має отримати приз: матеріальний, моральний (грамота, широке оголошення результату, заохочення) психологічний (самоствердження, самооцінка);

•        має чітко поставлену мету й відповідний педагогічний результат (В. Кругляков, 1998).

На практиці в системі активного навчання використовуються такі моделі навчальної гри: імітаційні, операційні, рольові, сюжетні, ігри-змагання.

Ігрові елементи використовую на різних етапах уроку:

- актуалізації знань;

- вивченні нового матеріалу;

- закріплення отриманих знань і умінь;

- контроль знань.

4. Практичне впровадження

1.Гра «Спіймай число»

При вивченні Ознак подільності вчитель називає числа, а діти хлопають у долоні , якщо почули число, що відповідає певній ознакі. ( Варіант : спіймай правильний дріб)

 2. Математична зарядка

Дана гра дозволяє оперативно перевірити знання великої кількості учнів. Учні або встають, або піднімають руки, якщо мова йде про об'єкт, за який вони відповідають. Припустимо, йде перевірка навичок обчислень з дробами. Вчитель читає завдання або демонструє їх на аркуші паперу. Перший варіант відповідає за правильні дроби, другий - за неправильні. Якщо в результаті вийшла правильна дріб, сигналить перший варіант, якщо неправильна - другий.

3. Гра «Розшифруй»

Дітям пропонується завдання на обчислення. Відповідям  відповідають певні літери. Потрібно отримати яке-небудь слово чи фразу.

Наприклад: Виконайте дії на множення дробів і врезультаті отримаєте прізвище

українського математика.

4. «Математична естафета».

Учні виконують одне завдання по черзі, передаючи один одному лист як естафетну паличку. ( по рядах)

5. Гра «Третій зайвий»

Командам по черзі демонструються назви різних об'єктів. Два з них мають якусь загальну властивість, а третє - ні. Наприклад:

А)  2/3    5,7     8/11

Б)  5/9     4/7    3/2

В)    12/36        17/25         14/55

6. Гра «Математична мозаїка»

Цю гру можна проводити при вивченні дій з натуральними, раціональними числами, при вивченні властивостей степенів, при перевірці вивчених властивостей  і законів і т.ін. Грати можуть по парах.

Гра складається з карток із малюнками , розрізаними навпіл .На звороті кожної половини пишемо завдання, наприклад:

-5+3 , а на відповідній  половинці цієї ж картки  відповідь –2.  Усі половинки  карток перемішують і роздають учням. Діти складають парами приклади та відповіді до них. Перевернувши обидві половинки, дивляться , чи дістали відповідний  малюнок

4.     Усі навчальні ігри, активізуючи увагу, підвищують інтерес до вивчення предмету. У своїй педагогічній діяльності я зіткнулася з проблемою формування позитивної мотивації до навчання, активності дітей у процесі навчання, забезпечення психологічного комфорту (у багатьох дітей спостерігався високий рівень тривожності). З метою подолання даних проблем я звернулася до ігрової технології.

Формування життєвих компетентностей  учнів на уроках математики та інформатики Вчитель  Зубенко Т.О.

В умовах, коли відбуваються зміни і модернізації в області освіти, особлива роль як організатора освітнього середовища для розвитку особистості  належить школі. Відбувається перехід від традиційної репродуктивної моделі школи до розвиваючої конструктивної моделі, яка орієнтована на кінцевий результат. Школа виконує функцію не тільки навчання і виховання, а й соціалізації учнів, формування їх життєвих компетентностей. Життєва компетентність – це знання, вміння, життєвий досвід особистості, її життєтворчі здатності, необхідні для розв’язання життєвих завдань і продуктивного здійснення життя як індивідуального життєвого проекту. Структура життєвої компетентності має такі складові: Когнітивна компетенція – це система здатностей, які визначають спроможність особистості щодо адекватного й глибокого пізнання оточуючого світу (природного та соціального середовища, самого себе). Вона охоплює когнітивні, інтелектуальні здібності, знання та досвід особистості, риси характеру (допитливість, уважність), мотивацію. Емоційно-вольова компетенція – це сукупність здатностей, які визначають спроможність людини керувати власними емоціями та активністю. Змістом  компетенції є здатності до осмислення власних емоційних станів, конструктивного прояву емоцій, уникнення та усунення негативних емоцій, самостійного формування та зміни мотивів, визначення оптимального мотиву діяльності. Творча компетенція – це сукупність здатностей, які визначають спроможність людини до творчості, успішної діяльності, наявність її результатів. Життєтворча компетенція – одна з найважливіших компетенцій особистості, вона забезпечує здатність самостійно, свідомо і творчо визначати (проектувати) і здійснювати власне життя. Духовна компетенція – це сукупність духовних здатностей людини, які обумовлюють її спроможність до самопізнання, саморозвитку, самореалізації та самоконтролю; виражають  її мораль (сукупність прийнятих нею моральних норм) та моральність (здатність до власного морального пошуку), спроможність шукати сенс свого життя, формувати свої життєві принципи та цінності. На основі базових компетенцій відбувається становлення похідних (суспільно-центрованих) компетенцій, до яких належать соціальна, соціально-рольова, комунікативна, інформативна, економічна, трудова (та професійна), технологічна, екологічна, громадянська (політико-правова), етнокультурна та організаційна компетенції. Соціальна компетенція — це сукупність здатностей, які визначають рівень соціабельності особистості, розуміння нею суспільства та соціальних процесів, осмислення своєї причетності до них. Соціальна компетенція охоплює особистісні якості (комунікабельність, відкритість, чуйність тощо), знання, цінності та принципи особистості. Із соціальною тісно пов'язані соціальнорольова та комунікативна компетенції. Соціально-рольова компетенція — це практичне втілення соціальної компетенції; система здатностей особистості, які визначають успішність виконання нею соціальних ролей. Соціально-рольова компетенція включає не лише знання, вміння та навички, які необхідні для визначення оптимальної моделі виконання певної соціальної ролі (учня, студента, працівника, керівиника тощо), а й здатність засвоювати нові соціальні ролі (і необхідні для цього вміння і навички) та здатність відмовлятися від ролей, які заважають розвитку та нормальній життєдіяльності. Комунікативна компетенціягнр включає - це сукупність здатностей, пов'язаних зі спілкуванням: а саме: володіння рідною та іноземною (іноземними) мовами; знання, вміння та навички, пов'язані зі застосуванням засобів комунікації; наявність знань про психологічні особливості спілку-вання, способи уникнення та розв'язання конфліктів. Комунікативна компетенція включає анатомо-фізіологічні (артикуляційний апарат), психологічні риси характеру (комунікативність, відкритість тощо), розвиненість потреби у спілкуванні, мотивів спілкування), духовні складові (ставлення до спілкування як до цінності, норми спілкування). Інформаційна компетенція — це сукупність здатностей, які визнача-ють успішність участі особистості в різноманітних інформаційних процесах, що відбуваються в суспільстві. Ця компетенція визначає спроможність особистості шукати, опрацьовувати, використовувати, зберігати та передавати різноманітну інформацію. Окремими проявами інформаційної компетенції є володіння мовами (лексичний аспект), уміння користуватися мережею Інтернет, бібліотеками, архівами; для учня її проявами є вміння вести конспекти уроків та книг, писати реферати, отримувати довідкову інформацію. Економічна компетенція — сукупність здатностей, які обумовлюють успішність функціонування людини як суб'єкта економіч¬них відносин, передусім як спо¬живача товарів та послуг та «продавця» власної робочої сили. Еко¬номічна компетенція охоплює базові знання про механізми ринкової економіки (попит і пропозицію), права споживачів; передбачає формування таких рис ха¬рактеру, як підприємливість, ініціативність, ощадливість тощо. Трудова (та професійна) компетенція — це компетенція, яка характеризує особистість як суб'єкта трудової діяльності. Трудова компетенція визначає загальні здатності особистості до праці, а професійна — до конкретної сфери трудової діяльності, конкретної професії (професій), виконання певних виробничих завдань, операцій. Трудова компетенція включає ціннісне ставлення особистості до власної та чужої праці, психологічні складові (риси характеру — працелюбність, відповідальність, акуратність, охайність, ощадливість тощо), уміння і навички трудової діяльності (сільськогосподарської, побутової, для хлопців — столярної, слюсарної тощо), уявлення та інтереси, пов'язані з майбутньою професією.  Таким чином, однією із основних цілей, які стоять переді мною, як вчителем інформатики, є формування життєвих компетенцій учнів, які здатні адаптуватися до мінливості оточуючого світу. На своїх уроках я прагну до того, щоб учень чітко собі уявляв, що і як він вивчатиме сьогодні, на наступному уроці, і яким чином він зможе використати отримані знання в подальшому житті. Саме це вміння ставити особисті цілі, розуміти і усвідомлювати зміст своєї діяльності в співвідношенні із завданнями зовнішнього світу, визначає в значній мірі успіх особистості і, зокрема, успіх в освітній сфері. Перед вивченням нової теми я  обов’язково проводжу мотивацію: яку тему ми будемо вивчати на уроці, яке її місце в системі занять, і, загалом, в усій темі; часто розглядаю конкретні ситуації, які виникають в житті, і розв’язати їх  можна, вивчивши дану тему. Створення проблемних ситуацій на уроці зводиться до виховання і розвитку творчих здібностей учнів,  до навчання їх системі активних розумових дій. Ця активність проявляється в тому, що учень, аналізуючи, порівнюючи, узагальнюючи, конкретизуючи фактичний матеріал, сам отримує нову інформацію. При ознайомленні учнів з новими поняттями, не завжди слід подавати їх в готовому вигляді, а краще спонукати учнів до порівняння, зіставлення або протиставлення фактів, в результаті чого і виникає пошукова ситуація. При формуванні інформаційної компетенції слід враховувати не лише вміння використовувати комп’ютерну та інформаційну техніку, а важливо виховати в учнів інформаційну культуру. Вона виражає перш за все усвідомлене володіння сучасною комп’ютерною технікою і технологіями, здатність до аналізу і свідомого  використання інформації. Однією із ознак інформаційної культури є вміння ефективно використовувати ІКТ, в доступній і зрозумілій формі подавати результати своєї продуктивної діяльності. Доречним є застосування на уроках проектної технології, яка дозволяє поєднати зміст розвитку, виховання і навчання з реальним життям, уможливлює використання умінь, навичок, знань для вирішення практичних завдань. Під час виконання проекту учні вчаться планувати свою роботу, розподіляти обов’язки між членами групи, демократичним формам спілкування, критичному мисленню, працювати з інформацією, приймати обґрунтовані рішення, поважати думку колег,  досягати поставленої мети – одержання результату (підготовлені ними презентації, буклети, бюлетені, створені бази даних тощо). При цьому можна здійснювати міжпредметну інтеграцію, адже теми проектів можуть бути не лише з інформатики, а й з різних галузей життєдіяльності людини. Однією з найважливіших форм розвитку творчої компетентності особистості є практичні роботи. Найчастіше вони проводяться протягом 15-20 хвилин на уроці закріплення знань. У кожній з них пропонується учневі виконати завдання творчого характеру аби перевірити знання не тільки з математики а й інших предметів. Так, у п’ятому класі при вивченні видів трикутників учні стають архітекторами и добирають дахи до будинків, щоб відбивали назви вулиць, на яких вони розташовані; у шостому класі при вивченні пропорцій учні потрапляють у лабораторію оптики, де визначають довжини хвиль світла кольорів відомих їм з дитинства квіток. У 5-6 класах цікаво проходить гра «Віриш – не віриш»: коли учні оцінюють, чи правильно вчитель виконав завдання. Необхідною для оперативної перевірки знань є тестова форма. Тести для середніх школярів повинні бути цікавими, яскравими, містити завдання різних рівнів і бути тематичними. Виконуючи дві найважливіші функції – життєздатність та життєстійкість, життєва компетенція дає шлях особистості до розвитку та творчого відтворення себе, своїх сутнісних характеристик, якостей, спроможність «не втратити себе», протидіяти різноманітним зовнішнім негативним впливам, зберігати свою цілісність та неповторність.